*****

Я іншої не мала Батьківщини,

Коли родилась і коли буда дитям…

Я чула всюди голос України.

Тендітний, ніжний, наче фіміам.

Росла козачкою, на мові щебетала,

Любила й пізнавала рідний край,

Франка читала і Шевченка поважала,

По мрії бігала в квітучий пишний гай.

Розкинуся в траві, заплющу очі.

І вже думки літають між зірок…

А зоряні, прекрасні, тихі ночі?

А ранок, пташиних сповнений пліток?

Сказати, що тоді любила Україну?

Не знаю… Не було таких думок.

І лиш сьогодні зрозуміла, що загину

Як втрачу…

Я плачу слухаючи гімн, а в серці прапор

Жовто-блакитним полум’ям горить.

Не легко зберегти, а легко втратить…

Якщо любов’ю серце не зміцнить.