Для мене Крим не пляж, не море...
А ніжне й лагідне село
У Красноперекопському районі.
Як добре й весело тоді було!
Для мене Крим - привітні, щирі люди.
Гори черешень, персик, виноград.
Розмови тихі й посмішки усюди...
Та щастя світлого бурхливий водоспад.
"Та ти - "бандерівка!" - сказав
сусід в Криму
"А хто це?" - здивувалась я.
Він засміявся тільки, а вже потім з книжкою
Шукала я пояснення й знання....
Для мене Крим це мрія й сподівання.
Завжди не вистачало часу, грошей, сил...
Тепер лише надія... Й покарання...
Для того хто нас з Кримом розлучив...
П.С. Не знаю почему, но писать о непонятных вещах намного
проще, чем о тот что до сих пор болит...
Комментариев нет:
Отправить комментарий